Меморіал пам'яті жертв голодоморів
Згадай загиблих, засвіти свічку!
Меморіал пам’яті проводить низку жалобних заходів до 80-х роковин Голодомору 1932— 1933 років
Євдокія ТЮТЮННИК
Щодня в інституті стояли домовини…
Великий Голод не оминув жодної української родини. Про нього довго, надто довго мовчали, не згадуючи навіть на родинній кухні. Чи знаєте ви, чому у вашого дідуся — жодного брата-сестри, хоч він — з багатодітної родини?.. Відходять у вічність останні свідки страшної трагедії українського народу. Розпитайте своїх рідних, сусідів, що вони пам’ятають про Голодомор. Ця правда потрібна нам усім!
І ось натрапила серед розсекречених знахідок Галузевого архіву СБУ на щоденники завідувача відділом Ленінського райкому партії міста Києва Дмитра Заволоки. А збереглися ті щоденники, бо були головним звинуваченням їхнього автора в «антирадянській діяльності». У цих списаних аркушах — правда про життя комуніста — керівника середньої ланки, його роздуми про причини та наслідки того, що відбувалося, сумніви і розчарування.
Смерть від голоду набула масових масштабів на початку березня 1933 року. ОГПУ вело облік померлих тільки до 15 квітня 1933 року. За цими даними, кількість жертв за чотири з половиною місяці склало 2 420 100 осіб. Випадків людоїдства - 2 500.
На початку 1990-х він уперше приїхав в Україну, потім ще раз. Інтерес він викликав неабиякий. Інтерв’ю письменниці й журналістки Наталії Дзюбенко стало доленосним: Мейс одружився і залишився в Україні. Він займався наукою і викладав у Києво-Могилянській академії, працював в англійськомовному дайджесті газети «День», багато писав.